"Памятаємо. Перемагаємо"

            
                                                                      Дорогі ветерани !

                                                   Шановні жителі С. Фанчиково та С. Тросник

                      Вас вітає сільська бібліотека с. Фанчиково.

                      Щиросердечно вітаю вас Днем пам’яті та примирення, з 75-ю річницею Перемоги над нацизмом у Європі !               В ці дні весь світ відзначає цю радісну подію, адже Друга світова війна пройшла чорним смерчем  майже по всіх континентах планети, несучи за собою смерть та горе. Проте в ці страшні воєнні роки лихоліття найбільшої біди зазнала наша Українська земля.

Шановні ветерани !Низький Вам уклін за Ваш подвиг, за порятунок людства від коричневої чуми нацизму. Ви завжди будете для нас взірцем патріотизму та самопожертви.

Дорогі захисники Вітчизни !Бажаю Вам і Вашим рідним міцного здоров’я, добра і благополуччя !            

     Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та союзниками гітлерівської Німеччини. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир.                  Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
                 Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія, яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває щоденно вже шість років і ми не маємо права програти, бо, як і 75 років тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини для громадян.
                Вшановуючи пам'ять загиблих у другій світовій війні,та пам'ять героїв які загинули за шість років захищаючи територіальну цілісність сьогодні нашої Батьківщини  бібліотека оформила книжкову виставку до «….до 75 – річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні» , відео фільм для перегляду «Захисники вітчизни»

     https://www.youtube.com/watch?v=Ul03KvT91rE

 , «Гірка правда війни"-віртуальний огляд літератури.

«Гірка правда війни: книги про Другу світову війну, що спонукають переосмислити історію…»

             Сільська бібліотека пропонує віртуальний огляд книг, що пропонують читачеві замислитись та поглянути на історичні події тих часів під різними кутами зору, скласти свою власну думку, по- новому відчути трагедію війни.

     
              Слово «війна» нині звучить в інформаційному просторі найчастіше, а його значення відчувають усі українці. Друга світова війна, забравши мільйони  життів, була найжорстокішою і найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди залишився той важкий час.

Попри те, що Україна є незалежною, ми досі, через 75 років після завершення війни, все ще перебуваємо у полоні міфів, табу й пропаганди, в полоні радянського дискурсу пам’яті про Другу світову війну.

Отож перегорнімо  сторінки  книг, що спростовують  чимало  міфів. Ці книги - про подвиги, про смерть, любов і надію, про горе і радість, про бажання жити і самопожертву заради інших - словом, про те,  якою була ця війна насправді, і чим довелося за неї заплатити.

Алексієвич, С. О. У війни не жіноче обличчя [Текст] / С. О. Алексієвич ; [пер. з рос. В. Рафєєнка]. – Харків: Віват, 2017. – 399 с. – (Нобелівська премія 2015).

«Усе, що ми знаємо про жінку, краще всього вміщуєтьсяв слово «милосердя». Є і інші слова – сестра, дружина, друг і найвище - мати… Жінка дає життя, жінка оберігає життя. Жінка і життя - синоніми»
                                                  С. Алексієвич

Найвідоміша книга Світлани Алексієвич і одна з найзнаменитіших книг про Другу світову, де війна вперше показана очима жінки. На найстрашнішій війні XX століття жінці довелося стати солдатом. Вона не тільки рятувала, перев'язувала поранених, а й стріляла зі «снайперки», бомбила, підривала мости, ходила в розвідку, «брала язиків».
…Жінка вбивала. Вона вбивала ворога, що обрушився з небаченою жорстокістю на її землю, на її будинок, на її дітей. Це була найбільша жертва, принесена нею на вівтар Перемоги. І безсмертний подвиг, всю глибину якого ми з роками мирного життя осягаємо.
Ц

Гнатюк, О. Відвага і страх [Текст]: [пер. з пол.] / О. Гнатюк. – 4-те вид. – Київ: Дух і літера, 2018. – 488 с.: іл. – (Бібліотека спротиву, бібліотека надії).

 «Відвага і страх» -  саме те, чого потребує суспільство у стані перманентної війни з минулим.

         Це історичне видання про Львів часів Другої світової війни. Головну увагу зосереджено на поведінці людей, які постали перед загрозою смерті. Однак незвичність оповіді, що спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, полягає не тільки в цьому. Йдеться про долю людей і водночас долю польської, української та єврейської інтелігенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали відвага і страх. 

Докія Гуменна. Рещатий Яр (Київ 1941-43) [Текст]: роман-хроніка / Докія Гуменна. – Нью-Йорк : Слово, 1956. – 488 с.

«Як роман-хроніка, ця книга ставить убивчий діагноз тоталітарним режимам і переконливо ототожнює кровожерні режими Сталіна та Гітлера. При цьому робиться це без пафосу та якихось особливих філософських чи соціологічних узагальнень»
Валентин Лученко.

«Хрещатий Яр» – твір про життя і настрої Києва 1941-1943 рр. – побачив світ у Нью-Йорку 1956 р. і одразу набув широкого розголосу. Читачів схвилювала щирість і правдивість зображуваних подій, адже сама авторка лишилася в окупованій фашистами столиці, набула гіркого досвіду зіткнення з ворожою системою мислення і діяння, емоційно та реально пережила все те, що згодом стало документальним підґрунтям роману. Поза сумнівом, читацьку аудиторію привабила новизна заявленої тематики, адже Д. Гуменній належить відносна першість у змалюванні воєнного Києва.
«Хрещатий Яр» виділяється з-поміж інших творів про Другу світову війну «своєрідним баченням тих незвичайних подій і настроїв, учинків, спонтанних суджень у найрізноманітніших прошарках суспільства», адже життя звичайних людей в окупації, як тоді казали «при німцях», багато десятиріч залишалося закритою зоною для «материкової» літератури.
Наскрізна тема роману – доля України, спроба відновлення втраченої державності, визначення місця й ролі українського народу між двома тоталітарними системами. 

Улас Самчук. На білому коні. На коні вороному [Текст]: спомини і враження: у 2 ч. / Улас Самчук. – Острог: Нац. ун-т «Остроз. акад.»; Луцьк: Твердиня, 2007. – 421 с.

«Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом»
Улас Самчук

      Цей автобіографічний твір відомого українского прозаїка, що охоплює період Другої світової війни, вперше виданий на теренах України. Раніше «На білому коні. На коні вороному» видавався ще за життя письменника в Канаді. Ця книга – одне з небагатьох свідчень того, наскільки важко було представникам української інтелігенції перебувати в умовах окупації.
Улас Самчук, як видно зі споминів, прагнув будь-якою ціною зберегти свою людську і національну гідність і, будучи далеко за кордоном, зумів передати настрої земляків та неповторний менталітет свого краю. Персонажі та події не вигадані. Тут читач знайде багато знайомих імен: Олена Теліга, Євген Маланюк, Олег Ольжич… Книга буде цікавою для українського читача, зокрема істориків, літераторів, для тих, хто не байдужий до питань національно-визвольної боротьби українців.

Андрусяк, М. Брати грому [Текст]: худож.-докум. повість / М. Андрусяк. – Коломия : Вік, 2005. – 830 с.: іл.

«Воно жило і в боротьбі,
І в муках рабського терпіння,
Та не зневірилось в собі —
Моє трагічне покоління»
                                       Іван Гнатюк

Перший том з відомої трилогії М. Андрусяка «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів» (остання вийшла у 2008 р.) У художньо-документальній повісті «Брати грому» автор розповідає про звичайних людей, українців, волею долі яким судилося стати легендарними борцями з окупантом, витерпіти тортури в більшовицьких катівнях, пройти безоднями задротованих вмістилищ неволі і залишитилюдьми, справжніми українцями, героями без почестей і відзнак, які жили та вмирали за незалежність України. Ця правдива розповідь змушує кожного українця збагнути та усвідомити свій історичний обов’язок перед рідним народом, бо відродження нашої всеукраїнської духовності залежить нині від кожного з нас.
У своєму дослідженні Михайло Андрусяк відкриває сотні імен, прізвищ учасників українського руху Опору, а це нині, в часи нашої незалежності, особливо важливо, бо відходять у вічність вояки УПА, молодше покоління все менше знає про ті героїчно-трагічні події. Скільки болю, трагізму і водночас гордості знаходимо в ось цих рядках: «Ціле життя прожив під чужим прізвищем, у чужих краях. Часто мені снилося рідне покутське село, родичі, друзі-ровесники... Але дорога до них мені, гнаному і безправному, була назавжди заказана…». Упродовж всієї повісті відчувається наявне протистояння і протиборство двох світів — власне українського і другого, ворожого йому, що уособлює радянську тоталітарну систему, а тому він злий, пекельний, протилежний життю… 

Міщенко, Д. О. Вибрані твори [Текст] / Дмитро Міщенко ; [вступ. ст. : А. Г. Шпиталь]. – Київ: Український письменник, 2008. – 527 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету)

«Це винятково чесний в українській літературі твір, у якому правдиво розкрито трагедію українського народу у Другій світовій війні, коли всіх, хто був на окупованих землях, тодішня державна система вважала за потенційних ворогів... То було схоже на ідеологічну помсту тим, кому в цивілізованому світі належало б співчувати».
                                                    Олесь Гончар

Геноцид голоду 1933 року перейшов у військовий геноцид. От і ця повість, написана ще в часи М. Хрущова, донесла до нас життєву правду у художньому втіленні про жителів сіл Південної України, котрих кинули в атаку зі словами: «Зброю добудете в бою». І ненавчені, неозброєні, необмундировані сільські хлопці і дядьки форсували Дніпро, закріпилися на плацдармі, героїчно відбивали атаки (зброя вже була!), а потім викликали вогонь на себе.

Савчин, М. П. Тисяча доріг [Текст]: спогади жінки учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни / Марія Савчин; [Передм.: Є.Штендера]. – Київ: Смолоскип, 2003. – 544 с.: іл.

«Тим людям, яких ти на світі бачив, Тим думам, якими свій шлях позначив,
Всьому, що в серце прийняв ти, брате,
Яке ж воно право має вмирати?»
                                         Ліна Костенко

Книга "Тисяча доріг" це спогади. Важливим елементом спогадів є те, що вони написані жінкою й написані щиро. Авторка описала відверто навіть свої інтимні справи, а також переживання своїх найближчих подруг. Увесь час вона жила в постійній небезпеці, неодноразово переживала драматичні й трагічні ситуації, коли вирішувалася не тільки її доля, але й доля її найближчих друзів і родини.
Найбільшу трагедію М. Савчин пережила в Польщі, коли їй довелося залишити в руках поліції свого сина, якого не могла врятувати. Авторка подала багатогранний опис жінки в підпіллі, показала її радощі й турботи в щоденному побуті, поставу в обличчі смертельної небезпеки.
Розповідь М. Савчин - це життєвий шлях цілого покоління, яке свідомо пішло на службу рідному народові й, не зважаючи на труднощі та небезпеки, несло цей хрест довгими роками, жертвуючи в безвихідній ситуації також своїм життям.
Спогади написані невдовзі після того, як авторка опинилася на Заході. Ще за свіжої пам'яті, коли картини минулого не померкли в її уяві. Ще тоді, коли свідомість не була навантажена новими переживаннями, позитивними й негативними впливами життя у вільному світі. Писати спогади, як вона згадує у вступі, змусило її почуття обов'язку супроти всіх тих її друзів і подруг, що ще так недавно були разом з нею, горіли ідеєю визволення свого знедоленого народу, мужньо переборювали найбільші труднощі й полягли на полі бою. Дуже часто ворог забрав їхні мертві тіла й десь скрито закопав, щоб і сліду не лишилося по цих борцях за волю України. Авторка відчувала, що мусить про них написати, щоб не пропала народна пам'ять про їхні подвиги і жертви, щоб передати майбутньому поколінню естафету служіння й жертви для свого народу.

Астафьев, В. П. Прокляты и убиты [Текст]: роман / Виктор Астафьев. – Харьков; Белгород: Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2015. – 718 с.: ил.

«Роман «Прокляті і вбиті» — одне із самих драматичних, трагічних і правдивих творів про солдатів Великої Вітчизняної війни. Ця книга буде їм вічним пам'ятником»

Пережите на війні, війна, якою бачив її Віктор Астаф'єв на передовій, стали центральною темою творчості письменника. Роман «Прокляті і вбиті» він наповнив неймовірною енергією, енергією опору передчасної смерті. Саме цим романом Астаф'єв підбив підсумок своїм роздумам про війну як про злочин проти розуму.
   Віктор Астаф'єв, видатний російський письменник, фронтовик органічно не переносив фальшиву "героїзацію війни". Його роман "Прокляті і вбиті" вийшов лише в 1994 - 1995 роках. Саме там він показав всю нікчемність і брехливість "видумок політруків", які бачили зазвичай всі кошмари війни на безпечній відстані, і були спантеличені, як правильно і      ефективно відрапортувати начальству.
  

   Чи можливо правдиво і чесно описати війну? Бо кожну війну кожен народ переживає по-своєму. І його письменники теж пишуть про неї по-своєму. Війна завжди породжує тонни літератури… Але війна також народжує ряд творів, які не вписуються в будь-які ідеологічні канони - такі твори, напевне, найкраще показують війну такою, яка вона була насправді…