«8-Травня-День пам’яті та примирення» (урок пам’яті)

                                                                                               « Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

 

             Хто покрив землю рідну собою,

             Поклонімося всім, хто впав у бою,

             Хто відстояв нашу свободу.

             Це потрібно не мертвим,

             Це потрібно живим.»

            З 2014 року Україна разом з Європою відзначає 8 травня – «День пам’яті та примирення». 6 травня бібліотека провела для своїх користувачів урок памяті: «8-Травня-День пам’яті та примирення».

Захід допоможе поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, допоможе усвідомити велич подвигу українців у Другій світовій війні, виховує шану і повагу до тих, хто ціною власного життя переміг фашизм і здобуває перемогу у повно масштабній війні проти росії в наші дні.

Друга Світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. В лихоліття Другої світової війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Друга світова війна стала найбільш кривавою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв.

Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Український вимір Другої світової це боротьба Вермахту та Радянської армії на українській території. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

            Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тисяч осіб), Польщі (120 тисяч), СРСР (більше 7 мільйонів), США (80 тисяч) і Франції (6 тисяч), а також визвольного руху в самій Україні (100 тисяч в УПА) – разом понад 10 мільйонів осіб. Понад 2,5 мільйона українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тисяч стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

Сьогодні ми усі віддаємо дань пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни та приносимо слова вдячності тим, хто залишився живим.

 «Ніхто не забутий, і ніщо

не забуте!..»

Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою,

Поклонімося всім, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

 

Хвилина мовчання...

Вона більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів...

           Я прошу всіх вшанувати пам’ять полеглих співвітчизників хвилиною мовчання.

  Прізвища наших односельчан, які загинули у роки Другої світової викарбовані на  Меморіальному комплексі «Ніхто не забутий, ніщо незабуто».       

       Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни.

Український інститут національної пам’яті звертається з проханням до українців цими днями доповнити одяг червоним маком – символом пам’яті майже 8 мільйонів загиблих співвітчизників та 65 мільйонів убитих у світі.

        Ми пам'ятаймо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна.

Пам'ятаймо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об'єднані Нації. Пам'ятаймо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими.  

       Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння російському агресору,є важливим чинником європейської безпеки.  Війна, яка триває це не жахливий сон це, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стала тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє нашої Батьківщини. Ми говоримо про війну, про солдатів, які боронять та визволяють нашу Країну від окупації росії. Борються щоб наше життя продовжувалось, щоб світило нам сонце, і сміялись українські діти на своїй Україні.

        Зарас переглянемо відео «Ніхто не забутий, ніщо незабуто».       

        Наш захід доповнює книжкова виставка «Україна у Другій світовій війні».

        Я порекомендую вам твори українських письменників і поетів, які розкривають події та наслідки війни:

Гончар О. Людина і зброя

Гончар О. Прапороносці

Гуцало Є. Діти війни

Довженко О. Ніч перед боєм

Довженко О. Україна в огні: кіноповість.

Загребельний П. Дума про невмирущого

Загребельний П. Європа 45

Іваничук Р. Вогненні стовпи

Самчук У. На білому коні