Степан Кутлан

    Минають роки, десятиліття, але старше покоління мешканців Фанчикова та Тросника ще пам’ятають учителя, який так гарно малював дітачкам троянди, лілеї, тварини на листочках паперу (щоденників тодіж не було), а кращі учні навіть мали можливість замовити малюнок за читання, письмо, лічбу…

 

       Історія цієї людини цікава, складна.
Автор і ілюстратор «Букваря» на  угорській мові, який видавався протягом 1945-1965 рр., спортсмен, який створив у 1919 р. спортивну школу для бідних, але здібних дітей в м. Ужгороді,студент Паризької Академії мистецтв.

Народився С.В. Кутлан у с.Фанчиково, Виноградівського району в 1894 році.  В сім’ї Кутланів було 6 дітей. У батьків тверде правило: синам дати освіту, а дочкам – землю у посаг. Так і сталося. Всі хлопці стали вчителями, з посагами повиходили заміж дівчата. Саме вони юні Кутлани, відкрили в 1919 році в  Ужгороді спортивну школу для бідних дітей, учні якої безкоштовно могли займатися спортом, передусім класичною баротьбою. Самому Степанові на той час було 25 років, і його влучно називали тигром або останнім Героклом.

Та з синів доля була найприхильнішою до Степана. Ще з малих років тяглося його серце до краси рідної природи, яку звичайним олівцем намагався перенести з уяви на папір.

Після закінчення педучилища не перестав малювати. Брав участь у різних конкурсах, виставках. Газета «Полгар» від 20 вересня 1927 р. повідомляла: «Іштва Кутлан , молодий, енергійний і талановитий художник із Підкарпатської Русі, був направлений на навчанна у Париж. Він перший художник якого нагороджує «шкошльний референт Гражданського управления Подкарпатської Русі», такою почесною премією, щоб навчатися у Франції».  Талановитому, мешканцю Подкарпатської Русі, який навчався  в Академії мистецтв «Жуліан» спорудили б’юст (сьогодні копія б’юсту знаходиться у сімейній колекції).

            Після повернення з Парижа С.В. Кутлан був запрошений видатним угорським митцем Івані ГРУНВАЛЬДІ Белом у Будапешт для організації персональної виставки.  Він ввадав за потрібне ознайомити мешканців Будапешта з молодим, талановитим художником, який відображав у своїх картинах не тільки Карпати в різні пори року, алей побут людей того часу.

С.В. Кутлан усе своє життя присвятив педагогічній діяльності. Він був для всіх «тонітов-бачі» (учитель). Перші  літери всі діти першокласники  вивчали з написаного ним Букваря. Уроки проводив цікаво і так задушевно, немов розмовляв із своїми рідними дітьми чи внуками. Навчав діточок з своєї книги – Букваря, водив їх невідомими стежинками Світлої країни знань, зичив їм добра і щастя.

      Минали роки. Нові знайомі, колеги, які приїжджали на літо чи на зиму милуватися карпатськими пейзажами, уловити момент золотої осені або сніжних Карпат, завжди зупинялися у Кутланів. Так помешкання художника у Фанчикові перетворилася у творчу базу, де побували відомі художники, поети, письменники. Численні статті і фотографії розповідають про те, що будинок перетворився у культурний центр.