«Живи і процвітай Україно моя,для миру,для щастя,любові й тепла»

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить.

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить.

З метою  розширення кругозору дітей про рідну Україну, викликати інтерес до пізнання своєї Батьківщини, її просторів; розвивати у дітей прагнення бути свідомими громадянами України; виховувати почуття патріотизму, любов до рідної землі, шану до людей праці, прагнення своїм відношенням примножувати здобутки українського народу в бібліотеці-філії с.Фанчиково проведено літературну годину з учнями 6-7 класів.

        Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де пройшло її дитинство свою маленьку батьківщину. І якщо скласти всі наші маленькі батьківщини, то вийде наша велика держава – Україна.

Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадідиди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, з поліських озер і карпатських верховин.          

    Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З 15 століття, з часів козаччини, розпочалася національно-виз-вольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий.

Я – Україна, я – страждальниця – мати,

Яка споконвіку була у ярмі.

Турецьким, монгольським,

Татарським і польським…

Та всіх не назвати

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони

Тому і загинуло в нас мільйони.

Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький шлях,

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти.

Мені доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

Сподіваюсь, що ми запалили у ваших серцях хоча б маленький вогник гордості за те, що ви – українці. Дай вам Бог наснаги і здоров’я зберегти той вогонь і пронести його крізь роки. Будьте горді, чесні, розумні, любіть Україну, дбайте, щоб в ній був добробут і лад, мир і злагода, спокій і вічна краса.

Щоб добрі справи не померли, не поснули,

Плекаймо те,що волею дано.

Ні за яку ціну, ні за які послуги.

Ми Незалежність вже повік не віддамо!